І МЕНЕ В СІМ’Ї ВЕЛИКІЙ, СІМ’Ї ВОЛЬНІЙ, НОВІЙ…
Очільник Степанецької громади Олександр Яременко і представники виконавчого комітету Степанецької сільської ради доєдналися до традиційної ходи на Чернечу гору, вшанування великого таланту та покладання квітів до підніжжя пам’ятника славного Кобзаря, адже 22 травня кожного року українці вшановують пам’ять Тараса Шевченка, який є символом національної свободи, гордості та незалежності. Це видатний український поет, художник, громадський діяч, який зробив величезний внесок у розвиток української культури та національної свідомості.
Саме у цей день, 22 травня 1861 року, прах Тараса Григоровича Шевченка, згідно з його заповітом, було перепоховано в Україні. Адже помер український Кобзар у Санкт-Петербурзі, де його спочатку і поховали на Смоленському кладовищі. Але і друзі Тараса Григоровича, і численні шанувальники його творчості знали про палке бажання поета бути похованим згідно з його “Заповітом”, написаним ще в 1845 році, на рідній землі - “Як умру, то поховайте мене на могилі, серед степу широкого, на Вкраїні милій...”. Після того, як 58 днів прах Шевченка перебував у Петербурзі, його домовину, згідно із заповітом, за клопотанням Михайла Лазаревського було перевезено до України й перепоховано на Чернечій горі біля Канева.
У заході взяли представники обласної влади, духовенство, громадськість міста.
Вже скільки років талант генія і його поетичні рядки набувають особливого значення, а зараз є найбільш актуальними. З його словами наші захисники й захисниці йдуть у бій, звільняють рідну землю. Цивільні заручники, військовополонені, політв'язні тримають опір, згадуючи поетичні рядки Шевченка. І сьогодні ми разом з українцями по всьому світу вшановуємо його пам'ять і згадуємо пророчу настанову: "борітеся, поборете". Тож не зупинимося й обов'язково відстоїмо свою землю, волю свій народ і нарешті відновимо справедливість.
Під час урочистостей учасники поклали квіти до пам'ятника Шевченку, а священнослужителі провели молебень за упокій душі Кобзаря.
Довідково: Тарас Шевченко, ідеолог та символ української національної ідеї, помер 10 березня 1861 року в Санкт-Петербурзі у віці 47-и років. Його тимчасово поховали на місцевому Смоленському кладовищі, а через два місяці на виконання волі Шевченка його останки перепоховали на Чернечій горі в Каневі.
